24 грудня в рамках СНТ «Історія Надазов’я» відбулася екскурсія на старому міському некрополі Маріуполя (колись центральне кладовище) за участі студентів-істориків освітніх рівнів «Бакалавр» та «Магістр». Екскурсію провадили доцент кафедри історії та археології Вадим Коробка та завідувачка відділу наукової бібліотеки МДУ, член Національної спілки краєзнавців України, одна з піонерок дослідження кладовища Олена Дейніченко
Розпочинаючи екскурсію, Вадим Коробка ознайомив студентів із картами-схемами, які відображають положення цього кладовища відносно міського простору в ХІХ та ХХ ст. Краєзнавиця Олена Дейніченко із чітким знанням теми, жваво та емоційно розповіла про основні етапи історії кладовища та як в новітні часи було започатковано його дослідження завдяки ентузіазму любителів місцевої старовини. Упевнено просуваючись засніженими стежками та алеями, екскурсоводиня знайомила студентів з документально-речовими джерелами – епітафіями, могильними хрестами, плитами, сакральними фігурами тощо.
Основна увага зверталась на прізвища та імена похованих людей, дати народження та смерті, які в окремих випадках дозволяють встановити їх предків, нащадків, інші сімейні та родинні стосунки, станову приналежність, суспільне становище. Особливе місце у розповіді Олени Дейніченко посіла характеристика сімейного поховання ХІХ – початку ХХ ст. зі старою ажурною огорожею, дахом, відновленим кілька років тому та написаним над входом прізвищем – «Найдьонови». У середині будівлі краєзнавиця звернула увагу на два вишукані пам’ятники з написами характерними літерами дореформеного російського цивільного шрифту. Під ними поховане подружжя Найдьонових, голова якого, Іван Іванович, був відомим маріупольським підприємцем, доброчинцем та громадським діячем. Не обійшлось на екскурсії без містичної розповіді про найдьонівську доньку Ганну. Багато цікавого студенти дізналися про склеп, у якому поховано 1913 р. відомого маріупольського бізнесмена та громадського діяча Дмитра Дмитровича Пілічева.
Розповіді доцента Вадима Коробки ґрунтувалась на унікальних архівних документах та пресових публікаціях кінця ХІХ – початку ХХ ст. Зокрема, науковець зосередив увагу на пам’ятнику, встановленому на могилі Олександра Давидовича Хараджаєва, міського голови Маріуполя в 1864 –1866 рр. Краєзнавець відзначив, що в той час повноваження міського самоврядування майже цілковито були поглинені імперською адміністрацією. Історик зазначив, що основна заслуга О. Хараджаєва перед Маріуполем полягала у заповіті, яким жертвувалось 30 тис. руб. на спорудження будівлі для міської лікарні. Завдяки цьому наприкінці літа – на початку осені 1897 р. було зведено перше власне приміщення, що мало 20 палат, медзакладу, який належав міській громаді.
З-поміж іншого, Вадим Коробка сфокусував свою розповідь на громадській діяльності, похованих на цьому кладовищі гласних Маріупольської міської думи – Дмитра Дмитровича Пілічева та Авксентія Васильовича Дьяченко-Білого. У ході екскурсії викладач використовував для унаочнення розповіді світлини документів, пресових повідомлень, карт, малюнків, які стосувались теми екскурсії, що розміщені у групі Telegram СНТ «Історія Надазов’я».
Студенти з цікавістю слухали краєзнавців, запитували про окремі подробиці та перспективи позбуття захаращеності некрополя, набуття ним цивілізованого вигляду, перетворення останього на міське місце пам’яті та водночас фотографували ті екскурсійні об’єкти, які справили на них найбільше враження.
|